Today: 25-07-2024

Мархалівка проти. Чому блокується будівництво військового кладовища і коли чекати перших поховань

Серед усіх протестів проти вирубок лісу під забудови, які регулярно й, будьмо чесними , доволі часто виправдано спалахують в Україні, нещодавно відбувся один особливий.

П’ятого квітня мешканці невеликого села Мархалівка під Києвом вийшли мітингувати проти будівництва у "своєму" лісі… Національного військового меморіального кладовища. Першого в Україні місця, де з почестями мають ховати всіх військовослужбовців, які захищали країну з 2014 року.

Історія з будівництвом кладовища тягнеться майже три роки – з весни 2022-го, відколи Верховна Рада проголосувала за його створення. Втім, із місцем будівництва весь цей час виникали проблеми. Кожна нова локація – Лиса гора, Биківня, селище Гатне – не влаштовувала то екологів, то рідних полеглих героїв.

Реклама:

Новим місцем, за рішенням уряду, має стати частина лісу, що розташований на північ від села Мархалівка в Гатненській громаді. Офіційно власником цієї земельної ділянки є Київська ОДА, попереднім лісокористувачем – Національний університет біоресурсів і природокористування, що своєю чергою передав її в користування Боярській лісодослідній станції.

До рішення побудувати тут кладовище ліс виступав територією для наукової діяльності й водночас був у повному доступі місцевих жителів. З початку квітня один із "входів" до лісу прикрашає плакат з написом: "Поки наші рідні боронять батьківщину, чиновницький ворог наступає на їхні оселі".

Претензії місцевих жителів до потенційного будівництва можна описати двома словами – вода і ліс. Точніше страх перед їхнім зникненням.

Реклама:

Річ у тім, що в Мархалівці немає централізованого водопостачання – воду набирають з криниць, які вириті практично в кожному дворі. Масові захоронення, як побоюються селяни, призведуть до отруєння ґрунтових вод – відповідно вода в криницях стане непридатною для пиття. Якщо ж для будівництва кладовища частину лісу, де проходять ґрунтові води, осушать, то вода, переконані люди, у криницях у принципі зникне.

Втім, як запевняє заступник директора держпідприємства "Національне військове меморіальне кладовище" Ярослав Старущенко, який також є інженером-будівельником за освітою, жоден із цих сценаріїв не справдиться.

По-перше, як пояснює Старущенко і як ідеться в генплані, кладовище буде розміщене щонайменше за 300 метрів від крайніх хат Мархалівки – що за вимогами державних будівельних норм і за світовими дослідженнями достатньо, щоб унеможливити потрапляння трупних залишків у воду. До того ж у тамтешньому лісі піщаний ґрунт, а пісок – це хороший природний фільтр.

По-друге, ні водоосушувальних, ні водопоглиблюваних робіт у лісі наразі не планується. На це – насоси, трубопроводи, обслуговування під час всієї експлуатації – елементарно немає грошей.

"Після гідрогеологічних досліджень ми поділили всю земельну ділянку на три категорії: підтоплювана, непідтоплювана і потенційно підтоплювана.

У підтоплюваній зоні ми взагалі нічого не будуємо, ми просто залишаємо там ліс! Це якраз ті 250 метрів з боку хат жителів Мархалівки, тому в них у всіх у погребах і стоїть вода. На потенційно підтоплюваній території ми розмістимо парковки, будівлі, споруди – те, що можна будувати з будь-яким рівнем ґрунтових вод.

А місця поховання ми розташували тільки там, де абсолютно непідтоплювана територія. Тобто за будь-якої сезонності рівень ґрунтових вод там не підніматиметься вище двох метрів до поверхні землі", – запевняє Старущенко.

Реклама:

Щодо вирізання лісу: за нинішнім проєктом, із 267 гектарів під будівництво відведено 130, тобто половина ділянки. З цих 130 гектарів під обстеження й можливе викорчовування підпадає лише 26. Це десять відсотків від загальної площі лісу, що, за даними Міндовкілля, можна порівняти з доглядовими рубками.

Інші 137 гектарів лісу залишаться у вільному доступі.

"Усі гарні, видні дерева залишаться, а молодняк, аварійні дерева, хащі – будуть знесені. Також будуть знесені всі дерева, діаметр яких менше 10 сантиметрів. Тобто говорити, що це буде суцільна рубка – це неправильно", – пояснює Старущенко.

Будівництво меморіального кладовища розділене на вісім автономних черг. Поховання почнуться з північної частини лісу, тобто майже за кілометр від хат жителів Мархалівки.

Схема генерального плану Національного військового меморіального кладовища, на якій позначено розміщення кладовища відносно будинків жителів Мархалівки

Схема генплану, на якій позначені об’єкти комплексу

У першій черзі, окрім самих місць для поховань, буде парковка, місце для набору води, доріжки, урочиста площа та паркан. Далі будуватимуть адміністративну будівлю, ритуальну споруду, колумбарій тощо. Також у проєкті є крематорій.

Перша черга будівництва розрахована приблизно на чотири тисячі місць – це будуть свіжі поховання, а також захоронення урн з прахом, які зберігаються в рідних. За даними Старущенка, лише в Києві та Київській області таких орієнтовно 300.

Усі вісім черг розраховані приблизно на 100 тисяч загиблих.

"Але я ще раз повторюся: держава не розраховує на стільки загиблих героїв, ми відкриватимемо черги за необхідності. Перша і друга – точно будуть побудовані, а решта – за необхідності. У кожній черзі буде приблизно по 10 тисяч могил. Я маю велике бажання не будувати наступні черги", – додає Старущенко.

Так виглядатимуть безпосередньо місця поховання, відповідно до оприлюдненого Міністерством ветеранів ескізу

Так виглядатиме крематорій

Наразі будівництво меморіального комплексу ще не розпочалося, тривають підготовчі роботи. Якщо місцеві не перешкоджатимуть роботам, перші поховання в тамтешньому лісі можна буде розпочати в серпні – вересні 2024 року.

Переконати місцевих мешканців у потребі негайного початку будівництва кладовища на початку квітня намагалася навіть патронатна служба "Азову" – підрозділу, який зазнав великих і трагічних втрат у цій війні. Однак, на превеликий жаль, ні в що, крім словесних перепалок, це не вилилося. Місцеві кричали в обличчя військовим, що не дадуть забудувати ліс, а патронатна служба вгледіла в їхній поведінці "російський слід і маніпуляції громадою".

"Головне, щоб люди почули, що ми не проти (України – УП). Ми любимо і поважаємо наших військових. Ми донатимо, ми допомагаємо всім, чи можемо, але ліс – це наша вода", – каже УП жителька Мархалівки Галина, стоячи біля могил військових на одному з уже наявних кладовищ. Її син також воює.

Реклама:

Щоб розвіяти підозри в байдужості місцевих мешканціві до війни чи військових, варто сказати, що Мархалівка була під російськими обстрілами в березні 2022-го, поховала кілька своїх односельчан-військових й нині потрапляє під удари іранських шахедів.

Нещодавно дрон-камікадзе вщент розніс будинок місцевої жительки на ім’я Іванна, яка показувала УП свій затоплений ґрунтовими водами льох. На місці будинку не лишилося нічого, навіть фундаменту.

Поспілкувавшись з кількома десятками жителів Мархалівки, журналістам УП здалося, що обурення місцевих не має нічого спільного з проросійською позицією чи браком співпереживання. По-перше, людям, які й так живуть в умовах війни, страшно втратити те, що в них зараз є, особливо такий життєво необхідний ресурс як питну воду. По-друге, вони зовсім не довіряють центральній владі.

"Українська правда" запросила з’їздити в Мархалівку заступника міністра у справах ветеранів Фархада Фархадова, а також заступника директора держпідприємства "Національне військове меморіальне кладовище" Ярослава Старущенка, щоби спробувати ще раз поговорити з селянами.

Чи почули сторони одне одного, і як виглядає блокування ще не розпочатого будівництва кладовища – дивіться в репортажі УП.

Алекс Клімов, Богдан Кутєпов, Ольга Кириленко, УП

Wiki