Today: 12-07-2024

Вступ у ЄС: чому шлях буде непростим та що робити Україні та Молдові далі

Україна та Молдова отримали статус кандидатів на вступ у ЄС у червні 2022

На початку березня Європейська комісія направила на затвердження так звану «рамку переговорів» щодо України та Молдови до країн-членів Європейського Союзу. У 19-сторінковому документі, з яким ознайомилося Радіо Свобода, йдеться про обидві країни, які зараз у парі рухаються до членства у ЄС, і окреслюються основні принципи переговорів про вступ до Європейського Союзу нових членів.

Один український посадовець назвав його «дуже загальним», додавши, що «наразі це не викликає у нас жодних побоювань, оскільки в цьому немає нічого особливо хорошого чи поганого».

Здається, так і є, оскільки новий документ, по суті, копіює рамки переговорів, які Європейська комісія написала для Албанії та Північної Македонії у 2020 році.

Головне питання зараз полягає в тому, коли 27 країн-членів ЄС одноголосно затвердять переговорні рамки. Тут досвід Албанії та Північної Македонії може стати для деяких холодним душем.

Тирані та Скоп’є знадобилося два роки, щоб отримати таке схвалення, головним чином через те, що Болгарія пригадала історичні та мовні суперечки з Македонією, які фактично досі не є повністю вирішені.

Таким чином, хоча рамки і скоригували, щоб долучити занепокоєння Софії, а згодом і схвалили в 2022 році, давши офіційний початок переговорам про вступ, ні Північна Македонія, ні Албанія досі не відкрили жодного з 33 розділів переговорів.

Скоп’є не змогло включити згадку болгар як одного із народів-засновників Північної Македонії до своєї конституції, а Албанія має конфлікт із Грецією через ув’язнення мера південноалбанського міста Хімаре, який є етнічним греком. Ці суперечки є причиною вето від двох столиць ЄС – жодна із західнобалканської пари не просунулася на своєму шляху до ЄС.

Що стосується України та Молдови, дипломати в Брюсселі, з якими я розмовляв, сподіваються, що країни-члени ЄС таки дадуть зелене світло переговорам наприкінці червня.

У проєкті документа зараз немає жодних конкретних натяків на щось, проти чого можуть заперечити певні країни-члени, але в ньому є багато ознак того, що процес розширення ЄС буде далеким від безхмарного.

Переговорні рамки

У чернетці «переговорних рамок» відразу йдеться про те, що «за своєю природою переговори є відкритим процесом, результат якого не може бути гарантований заздалегідь», а також про те, що «швидкість приєднання має враховувати здатність союзу приймати нових членів».

Останній пасаж стосується вже багаторічної дискусії про те, що ЄС спочатку повинен подбати про власну внутрішню реформу, особливо щодо прийняття рішень у різних інституціях, перш ніж інші країни зможуть приєднатися.

Також не викликає здивування вимога про те, що нова держава-член має прийняти євро як національну валюту, але рішення, коли це станеться, залежить від того, чи країна відповідатиме усім необхідним економічним критеріям.

Наприклад, Хорватія стала членом ЄС у 2013 році, але запровадила євро лише через десять років.

Також у документі чітко сказано, що Україна та Молдова повинні будуть ухвалити всі відповідні закони ЄС у сфері внутрішніх справ, щоб стати членами Євросоюзу, але інші країни-члени та Європейська комісія окремо вирішать, коли вони будуть готові до Шенгену.

Тут можна згадати випадок Болгарії та Румунії: обидві приєдналися до ЄС у 2007 році, але лише частково приєдналися до Шенгену наприкінці березня 2024 року.

Що може стати на шляху Кишенева і Києва?

Отже, які ж проблеми сповільнюють переговорний процес?

Копенгагенські критерії ЄС, які встановлюють ключові вимоги до членства, стверджують, що будь-яка нова держава-член повинна гарантувати «повагу та захист меншин».

  • Уже багато років Будапешт активно заявляє про нібито обмеження прав етнічної угорської меншини в Україні.

Ймовірно, це продовжиться. Під час дебатів, що відбулися минулого тижня в комітеті Європейського парламенту із закордонних справ, державний секретар МЗС Угорщини Петер Штарай заявив, що питання угорської меншини в Україні не є питанням двосторонніх відносин, а є «питанням прав людини та безпеки».

  • У робочому документі уряду Угорщини, з яким ознайомилося Радіо Свобода, та який розіслали іншим державам-членам ЄС на початку березня, Будапешт чітко дав зрозуміти, що продовжуватиме наполягати на питанні меншин: «З 2015 року відбувся зсув у політиці України щодо прав національних меншин, що призвело до звуження, а в деяких випадках навіть анулювання прав національних меншин, які раніше були гарантовані українським національним законодавством або міжнародними зобов’язаннями України. Ми очікуємо, що права національних меншин угорської громади в Україні відновлять на рівні, який був до 2015 року».
  • Загалом у Будапешті побоюються, що в школах понад чотири предмети стануть обов’язково викладати українською мовою. Інше занепокоєння викликає адміністративна реформа в Україні, через яку в Україні зменшилась кількість громад, в яких угорці складали б понад 10 відсотків населення, а отже мали розширені права використання рідної мови в офіційному спілкуванні. Угорські політики також хочуть забезпечити гарантоване представництво угорського делегата у Верховній Раді.
  • Питання прав меншин є однією з чотирьох умов, які Європейська комісія поставила перед Україною перед тим, як переговори про вступ можуть початися. Основною вимогою було врахування всіх рекомендацій Венеціанської комісії Ради Європи щодо українського закону про національні меншини, а також про медіа та освіту.
  • Деякі країни-члени ЄС, а також Україна вважають, що це вже сталося. Але Європейська комісія – і особливо комісар ЄС з питань розширення Олівер Варгеї, який є угорцем – відзначив у своїй промові перед державами-членами ЄС на початку березня, що ці кроки ще не повністю завершені.
  • За даними кількох джерел у Брюсселі, з якими спілкувалося Радіо Свобода, Європейська комісія продовжить контроль впровадження українських законів.
  • Черговий звіт Венеціанської комісії з цих питань має бути представлений у червні. Незалежно від того, що там буде сказано, можна очікувати, що Будапешт захоче, щоб рамки переговорів включали питання щодо прав меншин.

Wiki