Today: 19-07-2024

Барвіненко - новий "гауляйтер" Одеської області?

vitalij barvinenko large

Потенційний гауляйтер Одеської області, відкритий свідок «руського міру», грічкосій, перманентний регіонал, контрреволюційній комендант «бессарабської народної республіки» на Одещині і звичайний покидьок.

Написали, хто такий Барвіненко, який підписує меморандуми з Європейською асоціацією місцевої демократії.

Чи розуміють європейці, що їм підсунули не «представників місцевої демократії», а симулякрів? Тих, хто роками деребанить бюджети, кличе сюди русню і перевзувається від виборів до виборів. Що замість прогресивних лідерів громад їм пропонують місцевих царьків-клептоманів. Мабуть що ні.

Біографія

Народився 3 червня 1981 у м. Білгород-Дністровський Одеської області

З 1998 по 2003 рік навчався в Одеському національному університеті ім. Мечникова на факультет «Міжнародні економічні відносини»

Був виконавчим директором агропромислової асоціації “Укрнасінсервіс” та начальником відділу туризму департаменту молодіжної політики і туризму Одеської міської ради.

У 2006 році балотувався до Верховної Ради 6 скликання від БЮТ 154 номером у списку.

З 2006 по 2010 рік – керівник Одеської обласної організації партії ВО “Батьківщина”.

У 2006 – 2007 роках – депутат Одеської обласної ради 5 скликання, керівник фракції БЮТ.

З 2007 по 2012 — народний депутат 6 скликання від Блоку Юлії Тимошенко (№154 у списку). 3 березня 2010 року проголосував за відставку уряду Юлії Тимошенко і всього уряду, згодом вийшов з фракції БЮТ та у 2011 році став членом фракції “Партії регіонів”.

У 2012 році обирається депутатом Верховної Ради 7 скликання від “Партії регіонів” за виборчим округом №141.

Народний депутат 8 скликання. Обраний у 2014 році за виборчим округом №141 (Одеська область) як безпартійний самовисуванець. Член Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Член депутатської групи “Партія Відродження”.

16 січня 2014 року голосував за “диктаторські закони” – пакет антидемократичних законів, які суттєво обмежували права громадян та свободу слова.

4 березня 2014 року вийшов з фракції “Партії регіонів”.

У 2019 році балотувався до Верховної Ради 9 скликання по 141 округу (Одеська область) як безпартійний самовисуванець.

З 2020 року – голова Одеської районної ради І скликання.

image 2

Анамнез

Вступ до біографії бессарабського перевертня

У 2019 році вчетверте балотувався до Верховної Ради по 141 округу Одеської області як безпартійний самовисуванець, але програв Слузі Народу Олександру Ткаченку. Тим не менш, починаючи з 2007 року, і по 2019-й безперервно був народним депутатом. Спочатку був «батьківщинівцем», потім – «регіоналом», перейшовши після виходу з ПР, до депутатської групи «Відродження». Загалом усю його політичну кар’єру можна описати словами: «Я завжди в одній партії – партії влади», і цей «політичний колобок», принаймні складається таке враження з його біографії, готовий змінювати команди, підлаштовувати публічні інтереси до власних, навіть якщо йдеться про державні.

Його роботу у парламенті загалом можна охарактеризувати кнопкодавством, прогульництвом засідань комітету у Верховній Раді, ну, і жирним тавром, яке, зрештою, не заважає продовжувати йому свій брудний політичний шлях, – голосуванням за диктаторські закони 16 січня 2014 року. Ну, і навіть дріб’язком: маючи квартиру у Києві, він отримав компенсацію на житло.

image

Бессарабський перебіжчик

3 березня 2010 року проголосував за відставку уряду Тимошенко і всього уряду, згодом вийшов з фракції БЮТ та у 2011 році став членом фракції Партії Регіонів, членом якої був до останнього і вийшов із неї лише коли жодної майбутньої перспективи не проглядалося.

Але якщо хтось раптом подумав, що це принципове для спадкового депутата Барвіненка-молодшого рішення, то ні. Ще у грудні 2013 року він написав: «Чув, що дехто Катеринчук оголосив себе революційним комендантом Києва, у такому разі оголошую контрреволюційним комендантом Бессарабії!».

Згідно з інформацією українських спецслужб, у квітні 2015 року росіяни планували захопити південь Одеської області та проголосити так звану «Бессарабську народну республіку». Для цього їм потрібно було підірвати мости через Дністер та Дністровський лиман. СБУ провела стрімку операцію та перекинула з Краматорська бойову групу на Одещину. Потім із Придністров’я мали б зайти «зелені чоловічки».

Тодішній народний депутат Мустафа Найєм повідомив: “Це член парламентської групи “Відродження” та правоохоронного комітету Віталій Барвіненко”. Однак Барвіненко заперечив заяву колеги по парламенту і назвав це “нічим не обґрунтованими вигадками”.

Кричущим став факт арешту під час каденції Барвіненка у ВР у 2015 році за держзраду його помічниці Олени Гліщінської, яку через рік росія обміняла на двох українських військовополонених.

І на цьому моменті, здавалося б, його мали запроторити до буцегарні за державну зраду, і ніколи в житті Одещина не мала б більше бачити його народним обранцем – ні місцевого, ні тим паче всеукраїнського розливу. Та не так сталося, як гадалося. Він зам’яв цю справу, будучи членом правоохоронного комітету Верховної Ради, досидів до кінця депутатських повноважень, тим паче на той момент маючи депутатську недоторканність, а вже у 2019 році балотувався в Раду за округом №141, але розгромно програв “Слузі народу” Олександру Ткаченку.

Час «на подумати»

Тоді, здавалося б, йому не пощастило, адже «зелена електоральна революція» змела його з політичної мапи – аж ні. Під своє тепле мерське крильце взяв його Геннадій Труханов, зробивши своїм радником. Тоді йшлося про його подальше підвищення на заступника Труханова і нібито все вже було погоджено, треба було трішки зачекати.

Але після парламентських виборів 2019 року, у 2020 році почалися вибори до місцевих рад і це був той переламний рік, коли на місцях створювалися нові районні ради з ядром в обласних центрах. Простіше кажучи, створювався Одеський район, він став депутатом райради від труханівської «Довіряй ділам» і одразу ж на першій сесії більшістю голосів його обрали головою новоствореної Одеської районної адміністрації.

image 1

Тимчасове затишшя

Про екснардепа Барвіненка з часу вступу на посаду голови Одеської Р(В)А ніби й трохи підзабули. Взагалі складається враження, що у нього така ідея й була: просто відсидітися десь на чиновницькій посаді – ніби при ділі, але тимчасово не в фокусі.

Після початку повномасштабного вторгнення орків в Україну він, будучи достатньо досвідченим політиком, почав «правильно» вести власну сторінку у соцмережах у патріотичному руслі: репостить результати обстрілів, відкрито називаючи ракети російськими, публікує фото з проукраїнських подій з власною участю. Це ті заходи, які в більшості відвідувати ніхто не зобов’язує, але громадяни фактичнооплачують із держбюджету всі ці квіти-подарунки. Іноді Барвіненко-молодший не відмовляє собі у задоволенні натякнути на критику центральної влади, висміюючи своїми «коментарями» певні політичні події. Ну, і звісно, багато коней – у картинках, скульптурах, картинах тощо. Коні – це дороговартісне хобі Барвіненка, яким той пишається і не забуває розповісти про нього всьому світу, чи то пак – своїм підписникам.

Підкуп голосів, який не допоміг

За 12 «депутатських років» Віталій Барвіненко запам’ятався аж нічим, тому збирався вчергове засіяти свою вотчину (141-й округ Одещини) гречкою, грошима і чим там іще, але останні парламентські вибори 2019-го з тріском програв, незважаючи на численні фіксації підкупу голосів. Напередодні всеукраїнського голосування у штабі екснардепа проходили обшуки. Тоді у поліції заявили, що він організував «сітку» для підкупу виборців, до «роботи» залучив агітаторів, які пропонували людям від 1000 до 1500 тисяч гривень за голос.

Нові чутки про Барвіненка

З березня 2023 року ширяться чутки, що Віталій Барвіненко знову знаходиться під пильним оком «спеців». Зокрема, це може бути пов’язане з нещодавнім затриманням проросійського помічника депутата-«шарійця» в Одеській райраді – Дениса Сафонова, якого зловили на сприянні рашистам. Зокрема він передавав агресору координати для ударів по Одесі, відстежував місця дислокації та переміщення українських підрозділів ППО, звітував про наслідки «прильотів» ракет і ударів дронами-камікадзе. «У вузькому колі поговорюють, що Сафонов і Барвіненко не просто знайомі», – так характеризують ЗМІ їхні взаємини. До речі, дружина Сафронова – теж зрадниця і зараз знаходиться десь на росії, теж працюючи на ворожу гру за щомісячну фіксовану оплату.

Ще одні чутки пов’язані з тим, що Барвіненка підозрюють у тому, що він все ж не забув про посаду у міській раді Одесі і цілком вірогідно, що може претендувати на посаду, наприклад, віцемера Одеси.

Поки що це чутки, але виглядає цілком логічно: перший заступник Труханова – Сергій Тетюхін уже написав заяву за власним бажанням і піде до ЗСУ. Замість себе він привів у міськраду ще одного заступника Труханова – Валерія Сіліна, з яким вони знайомі ще по роботі у банку «Південний». Разом із тим, перед цим пішов із міськради ще один заступник Труханова – Дмитро Жеман, який відповідав за ЖКГ. Він тепер пробуватиме себе заступником Одеської Р(В)А. От, власне, й маємо такі веселі перестановки в Одеських міській та районній радах, якими цілком вірогідно може скористатися Віталій Барвіненко, щоб покращити своє політичне та фінансове положення.

«Зміїний»

Wiki